Вірші Світлани Сильвестрівни Пилюк завжди на злобу дня. Її поезія – це її душа. Тонко, разюче, влучно і проникливо! Сподіваюсь, що нікого з читачів не залишають байдужими вірші, вони сповнені справжньої, непідробної любові — до людини, природи, рідного краю.
Армагедон
Автор: Світлана Пилюк
То болить не від втоми душа,
Не від слів, що сказати не встиг,
Не від того, що зараз весна,
А на серці морози та сніг.
Так щемить та нещасна й стражда,
Бо журба розвела по світах,
Чи зустрінемось ми ще, хто зна,
В опалених війною життях.
Не бере хай зневіра в полон,
І не сіє сумління в серцях,
Цей закінчиться армагедон
Наяву, а не лише у снах.
Знову буде нам всім навесні
Рахувати зозуля роки...
Та сьогодні так сумно мені,
Поруч фото лишень. Там є ти...
(не) Сон
Автор: Світлана Пилюк
ДожИлась! Диявол сьогодні приснився:
Із носа по п'яти стояв у лайні,
Як чорт з табакерки із аду явився,
В багнюці обличчя, а руки - в крові!
Чур чур, не до мене! То черга до Бога
З гнилих оболонок без прізвищ й імен...
Іди, і очолюй своїх солдафонів
Прямісінько в пеклі, там купа ідей!
Наприклад, дивитися дітям щоночі
Й жінкам, що беззахісні перед звірьми,
У їхні страждалі й заплакані очі...
Гори, наче шкварка, в пекельнім вогні!
Або ж голоси чути кожну хвилину -
У Києві, Бучі, Охтирці, Дніпрі
Як мати справляє прощальну по сину...
То ж слухай там, в пеклі, й ще більше гори!
Прокинулась! Сонце привітно стрічає,
У цвіті вишневім країна моя!
А в пеклі останній москаль догоряє,
Очистилась й вмилась нарешті Земля.
Далекому рідному воїну
Автор: Світлана Пилюк
Розкажу тобі, воїн далекий,
Що рідніше за тебе нема,
Що додому вернулись лелеки,
Та про оранку мріє земля.
Як я Бога молю щохвилини,
Над тобою вогонь зупинить,
І що вдячна за кожну годину
Завдяки тобі в мирі пожить.
Розкажу тобі, воїне милий,
Що чекає вся вдома рідня:
Мама, тато, син, донька, дружина,
Тільки виживи, прОшу тебе!
Молімося люди! Прорвати треба
Крізь вий сирен та крилатих гармат
Молитву про Мир до самого Неба,
Від Чорного моря до сивих Карпат!!!!
За тих, хто зараз десь у дорозі
У невідомість із дітками мчить,
За тих, хто з валізами на порозі,
Хто варту несе, не їсть і не спить.
За тих, хто біля хворої мами,
Вдень і вночі турботливо дба,
За тих, хто наляканий до нестями
За президента, що краще нема.
За тих, хто зараз у білих халатах
Життя рятують понад усе,
Хто вперше став мамою або татом,
Хто в світ новини чесні несе.
За тих, хто місто в обіймах тримає,
Щоб було світло, тепло і вода,
За тих, хто вірить, любить, чекає,
Коли вже згине московська орда.
За наших ангелів-охоронців,
Що груддю стали за нас у бій,
Хто соколом в небо до самого сонця,
Щоб ми почули: "Тривога, відбій!"
Молімося люди, прорвати треба
Крізь вий сирен та крилатих гармат
Молитву про Мир до самого Неба,
Від Чорного моря до сивих Карпат!!!!
05.03.22
Автор: Світлана Пилюк
"Здається - кращого немає нічого в Бога,
як Дніпро та наша славная країна…" («І виріс я на чужині…»; ІХ-ХІІ 1848, Косарал)
"Гомоніла Україна, довго гомоніла,
довго-довго кров степами текла-червоніла...” («Гайдамаки»; 1839-1841, С.-Петербург).
"Любітеся, брати мої, Украйну любіте,
і за неї, безталанну, Господа моліте." («Згадайте, братія моя…»; 1849-1850, Оренбург).
"Свою Україну любіть. Любіть її…
Во время люте. В останню, тяжкую минуту за неї Господа моліть." («Чи ми ще зійдемося знову?..»; 19-30.V 1847, С.-Петербург).
"Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!"
(«До Основ’яненка»; Х-ХІІ 1839, С.-Петербург).
"...Господа благав,
Щоб наша правда не пропала,
Щоб наше слово не вмирало..."
(«Марку Вовчку»; 17.11 1859, С.-Петербург).
"Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється — ожива,
Як їх почує!.."
"Борітеся — поборете.
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава і воля святая!" («Кавказ»; 18.XI 1845, Переяслав).
"І на оновленій землі врага не буде, супостата,
а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі." («І Архімед, і Галілей…»; 24.IX 1860, С.-Петербург)
"Ми просто йшли; у нас нема зерна неправди за собою." («Доля»; 9 .II 1858, Нижній Новгород).
І на оновленій землі врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,.
І будуть люде на землі.
Свою Україну любіть,
Любіть її... во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Я так її, я так люблю мою Україну убогу,
що проклену святого Бога, за неї душу погублю!
Любітеся, брати мої, Украйну любіте,
і за неї, безталанну, Господа моліте.
Ми віруєм твоїй силі
І духу живому.
Встане правда! Встане воля!
І тобі одному
Помоляться всі язики
Вовіки і віки.
А поки що течуть ріки.
Кровавії ріки!
Тарас Шевченко
Вітаємо призерів
ІІ етапу конкурсу-захисту
науково-дослідницьких робіт МАН,
який відбувався 11.02.2022 – 14.02.2022
Питько Ілля, 11-А клас, 2 місце у секції правознавство, науковий керівник Панкєєва Жанна Миколаївна
Дейнега Марія, 9-А клас, 3 місце у секції історичне краєзнавство, науковий керівник Кривенко Наталія Михайлівна
Майстренко Вікторія, 11-Б клас, 3 місце у секції техніка, науковий керівник Литвиненко Тамара Леонідівна
Дрон Валерія, 9-Б клас, 3 місце у секції агрономія, науковий керівник Хурса Юлія Петрівна
Гавриленко Артем, 10-А клас, 3 місце у секції комп’ютерні науки, науковий керівник Великолуг Максим Володимирович
Бажаємо подальших успіхів та перемог!!!
